Трійка кандидатів: юрист, громадська діячка і економіст

Panasenko+name

Максим Панасенко
Юрист, адвокат, член комітету самоорганізації населення «Центральний». 42 роки.
Освіта – вища, юридична. Одружений. Позапартійний.

Максим Панасенко виріс у Черкасах. З дитинства був активним: полюбляв спорт, грав у шкільний КВК. Мріяв стати військовим. Обрав Нахімовське військове училище, але, на жаль, не добрав кількох балів й не пройшов за конкурсом. Потім у 1990-му ще раз спробував піти військовим шляхом — склав вступні іспити до Вищого військово-морського училища ім. Фрунзе. І знову – не пройшов. Тому повернувся до Черкас і пішов працювати на завод Хімреактивів.

Після армії зайнявся підприємницькою діяльністю – торгував меблями. «Продаж м’яких меблів на той час було справою непростою – товар привозили з-за кордону, доводилося розмитнювати його. Але все це давало життєвий досвід, вчило науці спілкування з людьми, вмінню вирішувати різноманітні робочі ситуації», — розповів Максим Панасенко.

У 2006 році поступив до Київського університету внутрішніх справ і в 2011 році отримав диплом спеціаліста за спеціальністю «правознавство». Через два роки склав іспити і отримав адвокатське посвідчення.
По роботі йому часто доводиться зіштовхуватися з юридичними, земельними питаннями. Доводиться занурюватися в правові тонкощі тієї чи іншої справи.

На юридичній ниві познайомився і з членами команди Одарича — Наталією Даньковською (під час виборчої кампанії) та Миколою Кудрявцевим, депутатом від партії «Вільних демократів».

З 2013 року є членом Комітету самоорганізації населення «Центральний». Комітет займається допомогою населенню. «Люди звертаються сюди зі своїми проблемами, а я як юрист надаю безкоштовні консультації. Питання бувають різні – і земельні, й з отримання спадщини чи пільг. Іноді буває досить скерувати літню людину до потрібної інстанції, і її проблема вирішується. Дуже приємне відчуття, коли тобі вдається допомогти людям», — розповів Максим.

Він, як і більшість його колег, — голови, секретарі і члени комітетів самоорганізації населення – вирішують проблеми містян «методом невеличких справ»: де відремонтувати під’їзд, де полагодити покрівлю, а де змусити комунальні служби відновити тротуар чи пофарбувати дитячий майданчик.

Він йде до Черкаської міської ради, щоб розширити повноваження комітетів самоорганізації населення, створити мережу спортивних секцій за місцем проживання, де зможуть займатися улюбленим видом спорту, як діти, так і люди похилого віку. «У нас є приміщення комунальної власності в Черкасах. Їх багато. Роками Департамент економіки не може здати їх в оренду. Чому не використати ці приміщення для того, щоб там були створені різноманітні гуртки, секції, щоб люди збиралися, спілкувалися?» — питає Максим.
Відповідну програму він уже приготував і пропонуватиме її на розгляд нової міської ради.

Valiaeva

Леся Валяєва
Інженер з контролю за якістю, 33 роки.
Освіта – вища, економічна. Одружена. Позапартійна.

Леся родом з Золотоніщини. У 2003 році переїхала до Черкас. Закінчила економіко-правовий коледж філіалу Полтавського університету (економіко-правовий коледж). Згодом отримала і другу освіту, закінчивши Східноєвропейський університет (менеджмент організації, управлінець).

Працювала на Черкаському ДОЦі, де і познайомилася з Сергієм Одаричем. Потім працювала у приватному бізнесі. У 2010 році Сергій Одарич – міський голова Черкас – запропонував їй очолити Територіальний центр соціальної допомоги Соснівського району. «Ми опікувалися інвалідами, людьми похилого віку, надавали їм різні послуги. Було відчуття морального задоволення, коли нам вдавалося крок за кроком здійснити заповітні мрії цих людей, влаштувати для них свято, порадувати, нагодувати. Фінансування в нас майже не було, але колектив був настільки добрий, людяний, що нам вдавалося завжди влаштувати підопічним й 8 Березня, й День святого Валентина», — розповіла Леся Валяєва.

Облаштовували територіальний центр, як кажуть «з миру по нитці». Хтось приносив посуд, хтось забезпечував меблями, приватні підприємства давали крупи і борошно. Це все передавали людям похилого віку, пенсіонерам, інвалідам і соціально незахищеним. Завдяки директору ІТ-компанії «McLaut» Віталію Лауту в територіальному центрі з’явився безкоштовний інтернет. Згодом там відкрили курси комп’ютерної грамотності, де усі бажаючі мали можливість опановувати ази комп’ютерів і навчитися працювати в різноманітних програмах.

Нині Леся перебуває у декретній відпустці за доглядом за дитиною. Проте продовжує свою активну громадську роботу. Є керівником обласної громадської організації стомованих хворих «Життя без бар’єрів».
Займаючи посаду директора територіального центру соціальної допомоги Соснівського району, вона зрозуміла, що вся система надання соціальних послуг і соціального захисту, м’яко кажучи, недолуга. Вивчаючи досвід інших країн, зрозуміла, що потрібно кардинально змінювати підхід в сфері надання соціальних послуг населенню як на рівні держави, так і змінюючи свідомість самих громадян.

Її бачення реформ співпадає зі стратегічним баченням міського голови Черкас Сергія Одарича і його команди «Вільних демократів». Зміни Леся Валяєва вбачає саме у запровадженні обов’язкового волонтерства. «Волонтерство має бути обов’язком кожного свідомого громадянина, а також стати пропуском до політичної кар’єри. Як приклад, волонтерство в США є обов’язковим мірилом «людських якостей», таким собі квитком у майбутнє. Там для того, щоб збудувати політичну кар’єру або отримати професію лікаря, потрапити до гарного коледжу, отримати стипендію та інше, потрібно мати стаж волонтерської роботи в будь-якій сфері», — говорить Леся.

На її переконання, також варто замінити пільги на адресну грошову допомогу. І тоді людина має змогу сама визначати: витратити ці кошти на проїзд чи придбати ліки, сходити в магазин чи відкласти «в шухляду». Вона також переконана, що велика допомога для виживання соціальної сфери в тяжкий для країни час – це участь в грантових державних та іноземних програмах. Ця практика в усьому світі себе позитивно зарекомендувала. «Будь-який конкурс стимулює до активної діяльності, розвитку. Громадські організації змушені писати якісні програми для впровадження в соціальній сфері, обмінюватися досвідом з ГО розвинених країн світу і, головне, — впроваджувати написану програму під контролем грантодавця, що додатково підвищує якість наданих послуг», — розповіла Леся.

Відповідний пакет змін вона уже приготувала. Необхідно, щоб їх розглянула нова міська рада.

Trubenko+name

Ігор Трубенко
Економіст, приватний підприємець. 42 роки.
Освіта – вища, економічна. Не одружений. Позапартійний.

Виріс у мікрорайоні залізничного вокзалу. Пам`ятає, як забудовувався цей район. Навчався у школі №23, нині колегіум „Берегиня“. Більше схилявся до точних наук. Любив математику, фізику, хімію та біологію.
«У школі я був дуже активним учнем. Навіть занадто. Любив брати участь у різноманітних заходах, відвідував гуртки та спортивні секції. Часто і сам був організатором якихось заходів та їх автором сценарію. Любив туризм. Ми мандрували Холодним Яром із ночівлями та наметами, вчились в`язати страхувальні вузли, мріяли про великі подорожі горами. Тренувались у парку 50-річчя. У 9-10 класі захопився радіозв`язком», — розповів Ігор.

Після школи поступив у Черкаський державний технологічний університет (на той час це був філіал КПІ), обрав для себе спеціальність технолога машинобудування на факультеті механіки. Закінчив вуз з червоним дипломом. «Студентське життя між іншим у мене було дуже бурхливим. Є про що по-доброму згадати. Тоді модним було бути „КВКшником“, і я занурився у це захоплення з головою. Наша студентська команда була настільки популярною, що жоден міський захід без нас не обходився», — розповів Ігор Трубенко.
Жарти жартами, але він отримав ще й другу освіту у сфері економіки та фінансів.

П’ять років тому він зі своїм компаньйоном написали програмне забезпечення для бухгалтерського обліку та отримали авторські права на нього. Нині це є складовою його бізнесу. Він спілкується з колегами з інших міст України, проводить для них лекції та семінари.

Для нього близьким є бюджетування, процес формування бюджету. «Я би виділив шість проблемних питань, які депутати нової каденції мають вирішити після обрання нової міської ради. Це тарифи, медицина, інфраструктура, транспорт, екологія, туризм та дозвілля. Якщо за цими секторами закріпити відповідальних людей, які розроблять стратегію та тактику вирішення цих питань, а потім представлять на розсуд колег, то врешті можна буде сподіватись на успіх, якого так прагнуть Черкаси», — розповів Ігор Трубенко.

У міській раді він займеться питанням бюджету – зробить його прозорим і зрозумілим для кожного. На переконання Ігоря, кожна людина має бачити, куди витрачаються його податки. У цьому питанні він співпрацюватиме з Олегом Ліходькіним і Віталієм Лаутом, членами команди «Вільних демократів».