Засновник баскетбольного руху, підприємець-волонтер і архітектор

Nagorny

Олександр Нагорний
Вчитель фізики і математики в школі № 17, президент міської громадської організації „Країна Баскетболія”, 49 років. Освіта – вища, педагогічна. Одружений. Партія вільних демократів.

Олександр Нагорний вчитель фізики і математики. Працював в школі № 30, потім – у колегіумі «Берегиня». Нині викладає ці предмети в ЗОШ № 17. Олександр зізнається, що він «не стереотипний учитель математики — із портфелем, в окулярах і пачкою зошитів». Разом із колегами і вихованцями школи полюбляє піти у спортзал та зіграти у волейбол або футбол.

«Повірте, ставлення до вчителя — спортивного, здорового, веселого — стає зовсім іншим. Я часто є суддєю на матчах української суперліги з баскетболу. Коли мої учні бачать мене по телевізору, це теж певним чином змінює їхнє ставлення до наставника. Та й мені набагато легше знайти з ними спільну мову.», — розповідає Олександр Нагорний.

Він є одним із засновників баскетбольного руху в Черкасах. Разом із Олександром Голинським і Володимиром Марченком 12 років тому задумали провести чемпіонат міста з баскетболу. Вирішили спершу зібрати команду та заявитися у найнижчу лігу чемпіонату України. Олександр — підполковник-пожежник — пішов до Академії пожежної безпеки до тодішнього ректора Миколи Шкарабури, який завжди підтримував спорт. На перший виїзд дали автобус.

У Шостці виграли кілька ігор. Тоді Микола Шкарабура заявив: „Потрібно великий черкаський баскетбол підтримувати“. Сам тоді були закладені перші цеглини професійного баскетбольного руху в Черкасах.
Згодом Олександр Нагорний познайомився із Сергієм Одаричем – на той час керівником ДОКу. Сергій Олегович захопився ідеєю впровадження в Черкасах великого баскетболу і перетворення Черкас на столицю баскетболу. Можна вважати, що в ті роки народжувалися «Черкаські мавпи».

Із 2005 року очолює міську громадську організацію „Баскетбольний клуб „Країна Баскетболія”, яка опікується розвитком дитячого та юнацького баскетболу в місті й області. Нині в Черкасах баскетболом займається понад 500 дітей. Вихованці клубу входять до складу збірної України з баскетболу. «Черкаські мавпи» різних вікових груп виграють Чемпіонат України і навіть грають в Європі. Вихованець «Мавп» Святослав Михайлюк нині грає в Канзасі.

Відсутність сучасного залу для грив баскетбол, вважаю, проблемою №1. На жаль, поки що не вдається довести до логічного завершення капітальний ремонт спортивного залу у школі №34, де було відкрито три спортивних класи.

«Я впевнений, що мер повинен мати потужну більшість у міській раді. Бо тільки там можна протистояти тим явищам, які дратують усе місто, а саме штучному протистоянню між головою та секретарем міської ради. Міська рада має вирішувати питання життя міста, а не вдаватись до політичних „битв“. Я хотів би продовжувати розпочате щодо розвитку та доступності спорту у Черкасах. Планів у мене щодо розвитку спорту багато. Учитель-наставник досягає більшого, коли діти йдуть далі за ним. Майбутні покоління мають досягати більшого, ніж ми. Ми ж маємо цьому лише сумлінно сприяти», — розповів Олександр Нагорний.

Як людина небайдужа до розвитку спорту, у місті він намагається розширити свої повноваження та мати ширший вплив на можливість допомогти саме черкаському спорту у всіх його багатогранних проявах.

Kolomiec+name

Тарас КОЛОМІЄЦЬ
Підприємець. Один із ініціаторів та співорганізатор щорічних чемпіонатів зі стрітболу «Маніфест вулиці». 34 роки. Освіта – вища, технічна та економічна. Одружений. Позапартійний.

Тарас Коломієць із тих людей, хобі якого переросло в справу всього життя. Ще зі школи він захопився баскетболом – має перший спортивний розряд. І хоча вступив до університету за більш практичними знаннями (навчався в ЧДТУ на інженера-радіотехніка та економіста), знайшов себе саме в спорті.

Уже понад 10 років співпрацює з баскетбольним клубом «Черкаські мавпи» – у 2005 році на запрошення міського голови Черкас Сергія Одарича розпочав займатися комерційним розвитком клубу. Паралельно йому вдалося втілити в життя кілька цікавих проектів для шанувальників баскетболу та в цілому популяризації цього виду спорту серед населення. Один із них – щорічний стрітбольний фестиваль «Маніфест вулиць». Сьогодні він став найочікуванішою спортивною подією року.

Зараз мріє про те, щоб облаштувати на березі Дніпра спеціальний майданчик для гри в баскетбол. «Така локація буде привабливою і для інших клубів, які б із радістю погодились змагатись на повітрі, а після ще й мати змогу насолодитись купанням та самим унікальним природнім середовищем. Подібний майданчик є у Лос-Анджелесі на набережній, де відбуваються просто фантастичні баскетбольні чемпіонати. Ми маємо унікальну берегову смугу, але не маємо там сучасних спортивних майданчиків», – переконаний він.

Тарас пишається своєю родиною – його дідусі стали для нього прикладом справжньої відданості та непідробного патріотизму. Досі зберігає в сімейному архіві замітку про свого дідуся Олександр Іонович (капітана першого рангу): у післявоєнні роки він брав участь у знешкодженні міни на території черкаського машинобудівного заводу (нині – «Темп»). А от його дідусь Леонід Васильович –– виховав у Тараса почуття любові до рідного краю. Пригадує, як у день проголошення Незалежності України цей мужній і дорослий чоловік просто… розплакався. Тодішні переживання й емоції дідуся Тарас усвідомив тільки тепер – коли суверенність нашої держави опинилася під загрозою.

Нині допомагає нашим воїнам, що перебувають в зоні АТО. А під час подій Революції Гідності разом із друзями та батьком патрулювали вулиці, чатували на дамбі… Логічним продовженням такої діяльності стало створення Черкаського Автомайдану. Із ними був упродовж перших трьох вирішальних після революційних місяців.

«Тоді я для себе зрозумів, що наявність громадських організацій та їхня діяльність – це дуже добре, але, якщо маєш бажання добитись кардинальних змін потрібно не критикувати, а самому пробувати змінювати країну. Відповідальність має починатись із себе», – переконаний Тарас Коломієць.

У міській раді сконцентрує свої зусилля на розширенні мережі вуличних спортивних майданчиків і розвитку дитячого спорту. У цьому покладатиметься й на давнього товариша й колегу – депутата міської ради від Партії вільних демократів Володимира Гриценка. Тарас прагне змінити Черкаси, щоб молодь не виїжджала з міста, а навпаки залишалася у ньому.

Bryk

Ірина БРИК
Архітектор, дизайнер, підприємець. 40 років
Освіта – вища. Позапартійна.

Ірина Брик займається підприємницькою діяльністю в сфері будівництва, архітектури, дизайну та психології. Є засновником та власником студії дизайну «Design Studio of Irena Bryk», центру психологічного розвантаження «Довгий Яр» та директором девелоперської компанії «ІСО Компані».

Свій власний бізнес починала з маленького магазину будівельних матеріалів та стартовим капіталом в 200 доларів – все, що мала родина на той час. «Починати власну справу було дуже непросто, мене ніхто із рідних не підтримав і не підтримував досить довго, тож крізь терни довелося продиратись одній. Знаючи мою настирність та серйозність намірів, попередній керівник допоміг домовитися з власником приміщення і мені надали в оренду з відстрочкою оплати павільйон. А зразки товару стягувала, як кажуть, з миру по нитці», — пригадує Ірина. Згодом почали надавати послуги з ремонту, взяли в оренду офіс, купили перший комп’ютер.
«Я надавала консультації з підбору матеріалів по кольору та виду, а згодом з’явилася послуга – інтер`єрний дизайн, паралельно постійно вивчала та удосконалювала свої знання в області архітектури, будівництва та дизайну, освоювала графічні програми, вивчала психологію і навіть фен-шуй. Все швидко розвивалося. Я люблю свою роботу, вона моє натхнення. Нині я займаюся підприємницькою діяльністю і працюю в напрямку екологічного дизайну, органічної архітектури, енергоефективного будівництва та психології. Вважаю, що майбутнє за альтернативними джерелами енергії, бо вони майже безплатні, безпечні і не пов’язані із шкідливими викидами. А будівельна концепція Пасивного будівництва — це шлях до енергонезалежності, що на сьогодні є найбільш зручним, доступним та екологічним водночас. На тлі сьогоднішньої енергетичної кризи якраз актуальним і є питання переходу від традиційних джерел енергії до нових, альтернативних», — розповіла Ірина Брик.

Ірина проживає в центрі міста по вул. Гоголя, неподалік Драматичного театру, у сірому, одноманітному совдепівському будинку. Таких будівель у Черкасах безліч. Вона переконана, що міські депутати в силах змінити цю одноманітність. Нині, завдяки позиції міського голови і депутатів Партії вільних демократів у місті утеплюють школи і садочки, поліклініки і лікарні. На переконання Ірини, утеплення – це добре, адже це дозволить зменшити споживання газу, покращити стан самих будівель, зробити перебування в них людей затишним і комфортним.

«Мені подобається покращувати світ і як психолог, з впевненістю можу сказати, що від комфорту житла дуже залежить емоційний і психологічний стан людини, який в свою чергу впливає на здоров`я та роботоспроможність», — розповідає Ірина Брик.

І рухаючись в цьому напрямку, вона прагне покращити архітектурне обличчя міста, змінити підходити до ремонтів і будівництва в цілому. «Я маю бажання і я хочу впливати на ті процеси, завдяки яким вулиці міста, життя мешканців і місто Черкаси в цілому будуть покращуватися!», — говорить Ірина.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *